лабіринт

(грец. < санскр. — камінь)

1. Орнаментальний мотив у вигляді системи спіральних ліній або сполучення кола і квадрата з сегментами і радіусами. За однією з версій вважався магічним знаком, призначеним для того, щоб заманити в його тенета диявола і злих духів, які не зможуть звідтіля вибратися, за другою — не дати можливості повернутися мертвим на землю. За іншою гіпотезою лабіринт є діаграмою Космосу.

2. Заупокійний храм давньоєгипетського фараона Аменемхета III в Хаварі, який завдяки своїм грандіозним розмірам та складній системі розпланування, величезній кількості дворів і приміщень (біля 3000) став легендарним, отримавши дану назву від древніх греків. Можливо йшлося про підземелля під о. Моеріс у Фаюмському оазисі. Таку ж назву в давнину одержали ще чотири "великих лабіринтів": царський палац у Кноссі на о. Крит, у м. Гортина на о. Крит, під храмом Гефеста на о. Лемнос та етруський в Клузії на Апеннінському півострові. Ймовірно так звали кам'яні святилища з тайними ходами, призначені для ініціації. Внаслідок вийти з нього міг лише адепт, що осяг жрецькі мудрість і знання.

3. Алегорично — велика будівля із надзвичайно заплутаним планом приміщень.

4. Окрема частина регулярного парку із складним для орієнтації планом доріжок, які звивались серед трельяжів і боскетів, засаджених лавром, грабом, липою тощо.

5. Фігурна кладка підлоги з каменів різного кольору, виконаних складними зиґзаґами (у пізньоготичних соборах в їх малюнок включалися зображення творців споруди), яка символізувала "Дорогу в Єрусалим". По звивистій лінії (260 м у Шартрському соборі) треба було пройти навколішки, щоб начебто досягти і уклонитися Святим місцям.